Туберкульоз, його симптоми та профілактика
Туберкульоз на сьогодні є актуальною медико-соціальною проблемою в Україні та у світі. Згідно статистичних даних щороку в усьому світі від туберкульозу гине близько 2 млн. людей. Що стосується України - щодня виявляють понад 100 нових випадків захворювання. Туберкульоз — це інфекційне захворювання, збудником якого є мікобактерії туберкульозу (Mycobacterium tuberculosis), що характеризується утворенням специфічних гранульом в різних органах і тканинах у поєднанні із неспецифічними реакціями та поліморфним проявом хвороби. У людини туберкульоз викликають мікобактерії двох типів: Mycobacterium tuberculosis – в 92% випадків, в інших випадках – М. bovis (вид, який викликає туберкульоз у людини і у великої рогатої худоби). М. tuberculosis представляють собою нерухомі тонкі палички, які стійкі в зовнішньому середовищі: протягом 3-4 міс. зберігаються на сторінках книг, 10 днів – у вуличному пилу, у воді – до року, десятиліттями – в замороженому стані. Гинуть протягом декількох хвилин при ультрафіолетовому опроміненні і кип’ятінні. Основні джерела інфекції: хвора людина, молочні та м’ясні продукти від хворих на туберкульоз тварин. Шляхи передачі: повітряно-крапельний – частіше, через пошкоджену шкіру, слизові оболонки, можливий також трансплацентарний шлях інфікування (при вагітності від матері до плоду). Особливістю туберкульозної інфекції є тривале (протягом багатьох років, а в деяких випадках і довічно) збереження життєздатного збудника в лімфатичних вузлах, осередках дисемінації і в первинному осередку. Ослаблення організму і зниження імунітету призводять до їх активізації. Групи ризику на зараження туберкульозом визначається підвищеною сприйнятливістю до інфекції і контакт з хворим на відкриту форму туберкульозу. До груп ризику входять: ♦ Особи, які перебувають в тісному, постійному побутовому контакті з хворим (студенти в гуртожитку, члени однієї сім’ї), ♦ Люди, які зловживають наркотиками, алкоголем, ♦ Особи з поганими соціально-побутовими умовами життя, ♦ Особи без постійного місця проживання, ♦ Безробітні та малозабезпечені, ♦ Медичні працівники, ♦ Особи з ослабленим організмом, при голодуванні та наявності супутніх хронічних захворювань (які страждають на цукровий діабет, тяжкі захворювання нирок, кишківника, які отримували променеве лікування, онкохворі, ВІЛ-інфіковані та ті, які раніше хворіли на туберкульоз). Розрізняють два основних види туберкульозу: позалегеневий туберкульоз і туберкульоз легень, який вражає більше ніж 80 % усіх випадків . Види туберкульозу Потрапляючи в організм людини, туберкульозна паличка викликає запалення. Однак робить це дуже повільно. Первинним називають захворювання, якщо воно розвинулося при першому ж попаданні інфекції в організм. При цьому організм ще не виробив методи боротьби з мікобактеріями, тому інфекція досить легко поширюється по всьому організму. При цьому формується первинний осередок запалення - обмежена ділянка запалення легені. Також може розвинутися запалення лімфатичних судин (лімфангіт). При загоєнні первинного вогнища зона ураження просочується кальцієм і твердне. Це утворення називається вогнищем Гона. Такі включення в легенях часто виявляються у літніх людей, які перенесли приховані форми туберкульозу. Після утворення такого вогнища мікобактерії ще довго зберігаються в легенях. Взагалі така форма туберкульозу - найлегша. Людина може і не помітити її. Але якщо імунітет ослаблений, можливі і більш серйозні форми. Найчастіше це вторинний туберкульоз, який розвивається з первинного вогнища: ♦ При дисимінованому (розсіяному) туберкульозі в легенях утворюється кілька вогнищ запалення. Зазвичай при такому туберкульозі легень вражаються також кістки, суглоби, серце, головний мозок, печінка, нирки. ♦ Найпоширеніша форма туберкульозу легень - інфільтративний туберкульоз. Інфільтрація - це заповнення тканини органу клітинами запалення. При цьому на рентгенограмі видні неоднорідні тіні з нечіткими краями діаметром більше 1 см. Ця форма може протікати і безсимптомно, і з характерними симптомами - кашлем, кровохарканням, інтоксикацією. Може перерости в казеозну пневмонію. ♦ При казеозній пневмонії вражена одна частка легень і більше. Ця форма характеризується утворенням- казеозним (сирнистим) некрозом ( відмерлі тканини) .Це гостро прогресуюча форма туберкульозу, летальність в перший місяць при ній близько 14 %. ♦ При кавернозному туберкульозі легень в тканині ураженого органу утворюються порожнини зі стінками зі сполучної тканини. Порожнини можуть досягати значних розмірів - 6 см в діаметрі, а іноді і більше. Ця форма порівняно молода, вона з'явилася в той час, коли туберкульоз стали лікувати антибактеріальними засобами. Вона практично не проявляється, проте каверна може стати причиною легеневої кровотечі. ♦ Кавернозний туберкульоз може перерости в фіброзно-кавернозну форму. При цьому в легенях утворюються товстостінні каверни, частина легені заміщується фіброзною тканиною, а бронхи можуть деформуватися. Страждаючі цією формою туберкульозу легень найбільш небезпечні для оточуючих, так як в одній каверні у них приблизно 1010 - 1012 мікобактерій. Вони виділяють їх у навколишнє середовище при кашлі. Для самого пацієнта ця форма небезпечна легеневими кровотечами, приєднанням грибкової інфекції, спонтанним пневмотораксом (скупчення повітря в плевральній порожнині, в результаті чого в грудній клітці змінюється тиск і порушується повітрообмін) ♦ При розростанні сполучної тканини в легенях і плеврі розвивається циротичний туберкульоз легень. Це кінцева форма туберкульозу легень. Вона часто призводить до смерті пацієнта. Симптоми туберкульозу легень. Найхарактернішим симптомом є кашель, сухий чи з виділення харкотиння, який триває більше 2-3 тижнів. При цьму може спостерігатись втрата маси тіла, загальна слабкість, швидка втомлюваність, субфебрильна або фебрильна температура тіла (37,1-38oС та вище), пітливість, втрата апетиту, болі в грудній клітці, поява задишки та кровохаркання. Дані симптоми не є специфічними і можуть спостерігатися також при злоякісних захворюваннях чи гнійно-запальних захворюваннях легень, але можливість туберкульозу не виключається. Всі пацієнти,які мають такі симптоми повинні обов’язково пройти флюорографічне або рентгенологічне обстеження і здати харкотиння для дослідження на наявність мікобактерій туберкульозу. У разі підозри на туберкульоз хворий направляється на консультацію до фтизіатра для уточнення діагнозу та необхідного лікування. Профілактика. На сьогоднішній день основою профілактики туберкульозу є вакцина БЦЖ. На основі «Національного календаря профілактичних щеплень» щеплення роблять при відсутності протипоказань в пологовому будинку, на 3-7 й день життя дитини. Ревакцинацію проводять при негативній реакції Манту і за відсутності протипоказань, в 7 – 14 років. З метою виявлення хвороби на ранніх стадіях, необхідно проходити флюорографію не рідше 1-го разу на рік (в залежності від стану здоров’я, професії і приналежності до різних «груп ризику»). Також обстежитися потрібно при різкому, в порівнянні з попередньою, зміні реакції Манту,при необхідності потрібна консультація фтизіатра, яким може бути запропоновано проведення профілактичної хіміотерапії декількома препаратами, в комплексі з вітамінами. Лікування туберкульозу Проводиться в спеціалізованих протитуберкульозних закладах. Лікування хворих на туберкульоз складається з 2 етапів — основний курс хіміотерапії та реабілітація після основного курсу хіміотерапії. Основний курс хіміотерапії — це тривале безперервне комбіноване лікування антибактеріальними препаратами I ряду (ізоніазиду, рифампіцину, стрептоміцину, піразинаміду, етамбутолу), а при наявності стійкості МБТ до цих препаратів, використовують режими хіміотерапії із застосуванням препаратів ІІ ряду та резервних. Лікування та реабілітація хворого на туберкульоз проводиться під наглядом фтiзiатра.
лікар вищої кваліфікаційної категорії
Сабадаш Людмила Іванівна